Мишка

Мишка

А мишка давно втомилась…
Вкотре виходить з нірки,
вкотре пробігає через кімнату…
Спочатку вона гралась з господаркою у лови,
Спробуй, ану, спіймай!

Та неживий погляд втомленого обличчя
примусив мишку засумніватися:
а чи втомлена?

Не готує, не прибирає, не спить,
не дзвонить, не відповідає на дзвінки,
не плаче, не посміхається,
не дивується і не лякається…

Покинувши нірку,
почала ходити одним
маршрутом понад очі хазяйки.

Як подобалось їй
колись ласкаве наспівування жінки,
біганина кухнею і аромати...
Ах, які аромати тут колись жили!

Ще раз пробігши, не втрималась,
зійшла з доріжки і
видряпалась на крісло,
спустилась на коліна
і хоробро заглянула прямо в очі!

У душі все напружилось - і раптом…
Раптом господарка усміхнулась!
Легенько усміхнулась,
не мишка б не помітила!!!
Через деякий час підвела руку
(о, мишці здалось – вічність минула)
і  запитала – ти голодна ?
Мишка напружено дивилася  в очі!
Раптом господарка підвелась і пішла на кухню…

Вони обідали удвох за одним столом:
обтяжена сім’єю мишка і жінка,
кимось забута чи кинута -
мишка терпеливо сиділа,
хвацько сприймаючи свою потрібність і тут, і вдома…