Нема нічого - тільки я і стіни

Нема нічого - тільки я і стіни,
Ще сивий вечір... й тіні, тіні,
тіні...
Над тінями мандрую я в нікуди,
Десь істина, загорнена у
сутінь...
Блакитна мла вкриває спогад
літа,
Де я - дитя, колінця в кров
розбиті,
Татусь тримає на руках - ну, ні,
ну, ні -
І дмухає на раноньки.
Сумні,
Здається, спогади.
Я ж рада,
Що мала тата - сонячну розраду.
Нема нічого.
Тільки я і стіни.
І десь далеко друг найбільший
- в тінях...

 Т.-Ф. Мілєвська

Вам вдячність – заради миру!

Для чого писати слова?
Ще рано, мені не сила,
Про те, як сусідня злива
Вкраїну «градом» косила,
Як падали хлопці. Котел -
Нам нині не повний каші:
То « братня» злодійська раша,
І знову – ту дей, ту дей….

Для чого пишу слова?
Бо я є з народу – силу,
Котрого ще не вкосили
Ні разу! Ніколи! І нині
З-під «градів», «котлів»
При силі, при армії для народу
Заради слова – СВОБОДА!
Заради - «слово у дію»!
Вам вдячність – заради миру!

Тетяна-Флора М.

 козацька ікона Покрови

Хоч і різана, - душа!

Вітер
раптом
думку витер:
літер
істинних нема.
Квітне
штучним заповітом
витинанка,
й хто те зна:
має душу
чи немає?
Просто плаче -
на розмаї
загубились
фарби й трелі,
а в осінній
галереї
тільки вітер
здатен -
витер -
заспокоїлась!
Жива,
знать, була
у витинанки,
хоч і різана,
душа.
Думки знічев`я. Т.-Флора Мілєвська, 05.10.2015 Витинанка Ірини Токарської

А правда?

Є люди, а є людці,
На жаль, 
Все частіше й частіше
На них поетичні лиця,
Яка б, здавалось, різниця?
А правда сумує проте....

Жаль?

Хвилини принижень збагачують мозок,
Образливі миті римують рядки,
Я інколи мрію сказати все в прозу,
Та, жаль, в вихованні пробіли їдкі.

Я поза богом?

Я поза богом?
Поза, поза...?
Він забуває
Дивних - в позі -
Шукаю істину....
Немає.
Бо тільки
Бог її і знає.
А я для чогось і чомусь
У вічній логіці. Берусь
Відкинуть логіки частину.
Та чи моя у цім провина?
Південно мислю:
Хуртовина
Із сонця-променю і вітру!
І хоч кричи - я зараз витру
Частину сонця,
Та проте
Над нами Бог - як він накаже,
Така погода півднем ляже.....
А доки так пече скаженно,
Я тут пишу думки знічев`я
smile emoticon
Т.-Ф. Мілєвська

Рідній по крові

Рідній по крові

М.Н.

Усе буває почасти обманом,
Подумала - весна і молода,
Та ж завірюха, здимлена туманом,
В моє вікно буває заповза....

Я думала, Снігурку запускаю -
А ти диви - у образі краси -
Яга, ні, не Ягусенька! -Яга!-
Зістарені думки і почуття,
Байдужість до весни і до природи.

Що їй Снігурка, котра розтає?
Їй головне, щоб піч і борщ для себе,
А всі навколо - істинні нетреби, -
Хіба що раптом схочеться в весну?

Яга знов усміхнеться так красиво -
І Ладо їй повірить. Чудеса?
Ні! Не надовго-"схочеться борщу-
І Ладо ніжне в тісті запечу".

Думки знічев`я
14.07.2015

Количество охваченных пользователей 34

Хто зна....

Два світи на землі - дві ери.

Може, й три, може, більш - хто зна.... 

Все життя ми шукаємо двері,

А знаходим запізно - біда...

Засіяло країну маком

І враз подумалось,
А літо, 
Шрапнеллю
Боляче задіте,
Засіяло країну маком,
А мак - любов!
Багато маку -
Це нездоланність -
Подолати
Можливо лиш
Одну мачину!
А ми - степи,
Нас безмір - сила! -
Красива, чиста і вразлива.

10.06.2015. Т.- Ф. Мілєвська

Забагато річниць, забагато

Забагато річниць, забагато,
Вишиванки вдягаєм радо
І йдемо відзначати горе,
А воно ж як глибоке море,
В чорнозем мов прикопана баба...

***
Наче вже б і пора радіти,
Тільки де ж нам усі подіти
Волновахи й майданні кулі...
Потираємо власні гулі
І йдемо відзначати горе...

*

Маки-маки небеснозорі...

С Таніа-

Флора Мілєвська