Скорботна мати… така… була
твоя матуся й твоя земля.
Якщо зібрати докупи біль,-
крізь руки сипле постійно сіль.
Суворий батько – не він біда:
злиденні муки, немов ріка!
Неначе круки обсіли рай,
та Божа іскра в тобі згадай!
Тобі б співати святі пісні,
та вже кларнети, мов навісні,
гукали «Небо…» - сміявся ти –
хіба то пісня. Хіба… Та сни
тобі вже слали свої листи…
А ти не думав, що знак – могила -
в тобі поета не відпустила?...
Співати слово нове про милу,
живильне слово про Україну?
Скорботна мати, мов край могили…
нових кларнетів потрібна сила!
23.01.2012
могила - на могилі Глібова вчив нотам і церковному співу,
"Небо..." - перший вірш, який сам не сприймав серйозно.

твоя матуся й твоя земля.
Якщо зібрати докупи біль,-
крізь руки сипле постійно сіль.
Суворий батько – не він біда:
злиденні муки, немов ріка!
Неначе круки обсіли рай,
та Божа іскра в тобі згадай!
Тобі б співати святі пісні,
та вже кларнети, мов навісні,
гукали «Небо…» - сміявся ти –
хіба то пісня. Хіба… Та сни
тобі вже слали свої листи…
А ти не думав, що знак – могила -
в тобі поета не відпустила?...
Співати слово нове про милу,
живильне слово про Україну?
Скорботна мати, мов край могили…
нових кларнетів потрібна сила!
23.01.2012
могила - на могилі Глібова вчив нотам і церковному співу,
"Небо..." - перший вірш, який сам не сприймав серйозно.

Немає коментарів:
Дописати коментар