середу, 25 грудня 2013 р.

Україна на нерві

усе на пси
неси себе
неси
у жертву
безголовому
усюди
бо він не
спить
бо він
в думках
тремтить
не буду
може буду
знов не буду

із тисячі
один
до діла каже
та міцно
безголів`я
розум в`яже
ховає
в панихидному
кліше -
хіба
невже
не треба
я не знаю...
а ми в
ітаєм
і ура лиш знаєм

усе на пси
котрі
уже рази
разить мене
разить мене
разить

в якому році
на яку таку
п`яту
я наступила
і мою мету
метуть
сніги
століттями
метуть...

і де ж та
путь
мій  шлях
без тихих           
пут

і  знов
зіллють
мій відчай і одвагу
і без присяги
на Біблію
не дивлячись
в престол

ні
ти хохол
народе мій
хохол


суботу, 21 грудня 2013 р.

Ми на відстані безіменній




Ми на відстані безіменній,
Морок ночі й прихований жаль,
А я шлю тобі одкровення,
Здрастуй, таточку, не прощай.

Над вікном твоя вишня мерзне,
Хай пробачить  мене, проте,
Так  вже затишно й тепло-тепло,
Що очима твоїми цвіте.

Вже Різдвяні ступають кроки,
Та ялинка моя німа
Десь красується без тривоги
Серед лісу. А я одна.

На вишневі бруньки дивлюся,
Виглядаю узимку май,
Не сумую,живу й сміюся,
Тільки ти хоч у сни заглядай.

21.12.2013


суботу, 14 грудня 2013 р.

Сублімація

Зістарилась душа моя,
Пожовкла,
Нас не єднає
Збруч,
А тиха Жовква
Піарено
Помовчує:
Міркує,
Чи вигідно-не вигідно -
Не всує...

І не кричіть,
Що півдня все вина,
Що сходу наливає хтось вина,
Що ми не патріоти,
Хто сказав?
Отой,
Хто пропіарено змовчав?..

Він тут і там,
Проукраїнський
Антивсе,
У  нього
Завжди відповідь
На все,
Та тільки
І Луганськ йому,
І  Львів
Пристанище,
Не дім,
На жаль,

Не дім.

пʼятницю, 13 грудня 2013 р.

Воландом або Дубль - V

Холодно, холодно - воландом
В Києві вітер гуля,
Дряпає вікна і мороком
Душі слабкі укрива.

В златі і платині, злісний,
Знову, одначе, кульга,
Він відійде в потойбіччя,
Літера в дублі «ве-два».

Майстра без волі поволі
Тиха пустеля вбира,
Вкотре у київськім домі
Аннушка винна одна…

Холодно, холодно….Воланда
Варто забути… Хіба?..
Знов Маргарита над морокомРуку Тобі простяга…


неділю, 24 листопада 2013 р.

І знову про сіль


Людмилі Калиновській 
Не я розсипала сіль,
та мушу її збирати
усе життя, бо навкіл
солоно-холодні ґрати.

Збираю, змиваю, та зась,
мене не дивує лихо:
в солоних чужих словах
життя проминає втіха…

Я мушу її збирати,
ховати усмішку з болем,
зривати противні ґрати,
рівняти солоне поле.

Усе життя ж бо навкіл
іскристо розсипчасті скалки,
а я все собі – зумій,
солодке відчути варто!

Не я розсипала сіль,
та я все життя збираю,
бо трішечки варто – біль
в життя відпускає крилате!

24.11.2013


суботу, 23 листопада 2013 р.

Коли

Ніяке щось вистрибує над очі,
Розкидує ілюзії й слова,
І де отой, хто істина, пророче
Кому і де..., та тут його нема...

Не народивсь ачи помер давно?
Немає сили молоде вино,
Ще не дограло. Хочу смаку сили:
У листопаді літню справжню зливу.

Та нині тіні істини уроком:
Не вірить осінь в тіні, жде пророка...

23.11.2013

суботу, 2 листопада 2013 р.

Бабусі

Я вас люблю на відстані незнаній,
Тендітні й мерехтливі ці шляхи,
Загублені для сущого. В програмі
Мого життя ви входите у сни….

Торкаєтесь  словами обережно:
 -Пробач їх ,люба, не хотіли ж, ні!
А я ще тільки маю це відстежити
І пережити відстані сумні…

Клітинка в хустці, глечик із водою,
Спокійне –«йду вже» – в вічність віддалік.
І  дні останні  в світлому без бою...
А як насправді дихалось  душі?

Як їй було, якщо у першім сні
Мені прошепотіла – ще б пожити…
До вічності не хочеться рости,
Та все ж життя – це тільки просто жито…

Воно з
`являється в руках у сіяча
Зерниною потрібною весною,
А восени жовтіє. І зника…
І це не поле вже. І там нема двобою…

Я вас люблю. І відстані незнані
Нам не завада стрітись уві сні…

03.11.2013



Роняю мысленно слова…

Роняю мысли и слова,
Роняю листьями осенними,
Зимы спокойствие – вина,
Но от снегов никто не бегает.

Ищу тропинку средь холмов
Глазами солнечно болезными,
Следы кругом, следы из снов,
И столько солнца - бесполезного!

Роняю мысленно слова…

02/11/2013



суботу, 26 жовтня 2013 р.

ні про що

Вікно-екран вигулює дощі,
Туманом улягається навпроти.

Колись собі казала я -мерщій-
Турботи скрізь навколо і роботи!

В кімнаті літепло від батарей,
А хочеться, щоб тріскало в каміні.

В моїм житті не стрітився Еней,
Хоч серце вимагало диво зміни.

Гарячу каву змінено на чай,
А думалось, еспресо – то навіки.

Чужих емоцій згірклий молочай
Не для моєї філіжанки втіха.

Уже лампада холодом щемить,
Вікно стемніло, просто ніч на мить…

суботу, 19 жовтня 2013 р.

Танцует женщина вдали

Танцует женщина вдали,
Не будит мысль ее Дали:
Ее давно уж не тревожит,
Что может быть, а что не может.

Танцует женщина. И в танце,
Так словно в приоткрытом ранце
Видны для всех ее печали,
Мгновенья радости вначале.
И вдруг царевна несмеяна.
Она сама не хочет рану
Всем напоказ. Но тут, увы, -
Сценарий пишут с высоты...

Моисеева Лиана Николаевна - автор картины

пʼятницю, 18 жовтня 2013 р.

Рассвет

Под музыку Баха
Ламается ночь -
Разбросаны пряди
И солнечный дождь
По капельке, тихо,
Сползает под ноги,
Целует и нежит…
В внезапном пороке
Признание ветра
Услышало утро
И тучей закрылось,
Ах, вечное, - мудро…

На перекрестке неба,
Где-то
Там,
Где меня не будет,
Утро связало узы
Лучезарно мудрые.


19.10.2013



суботу, 5 жовтня 2013 р.

Я тебе витерла


Ти не потрібен, я тебе витерла,
Кілька сторінок писатиму  начисто,
З  книжки старої  я  важко  так видерлась,
Ну, а нову  чи творитиму? Значимість
НОвої книги  вимірять важко,
Просто сторіночки, зшиток новенький.
Я тебе витерла, міцно, назавжди,
Кажеш, ось згадую? Просто крізь літери
В пам`ять буває вриваєшся літерно.

Я тебе витерла –  місця немає!
05. 10.2013

четвер, 3 жовтня 2013 р.

На відстані зими

Тетяна Мілєвська, 03.10.2013 року



Чому так холодно мені,
бо ти далеко,
а відстань вереснем
дзвенить -
ти не лелека
і журавлиного ключа
ти не шукаєш,
у тебе є своя печаль,
хіба ж ти знаєш,
що дико холодно мені
не в листопаді,
що осінь
ночі в дні вплела
шука принади,
та тільки холодно мені -
тебе немає, -
бо хто на відстані зими
той не вертає…
03.10.2013

пʼятницю, 27 вересня 2013 р.

Як живу?

Цікаве запитання –
Як живу? 
Наталя Мазур
Усе, звичайно, скайп не передасть,
А телефон у відчаї безсилім,
Бо я - живу!- і в слові цьому страсть,
І посмішка, і тіла рух звабливий…

Вглядаюся у себе, мов вікно:
Думки спітнілі, погляди байдужі,
Он на вечерю хтось вжива вино,
А хтось лиш воду - і тихенько тужить…

А із вікна лиш холод, дощ та айва,
І втрачені хвилини. Вже без сяйва.

27.09.2013

четвер, 26 вересня 2013 р.

Захворіла осінь...

Захворіла осінь, знов грипує,
Жаром листя пихкає навколо,
Кволо посміхається: ах, люди,
Вітер заганяє у стодолу…

Цілу зиму буду тихо спати,
Розгрібати сіно у дрімоті,
Цілувати,ніжно обіймати
Літо-спогад, літо-щастя
буду…

А весною вигляну у шпарку,
Порадію сонячному блиску
І засну так солодко, як варто
Всім в чеканні зустрічі, що близько

Захворіла осінь, щось бурмочить,
Збилось листя, вже не має жару,
Усмішка змінилася на сльози.
Не красуня. І без макіяжу…

26.09.2013
Тетяна Мілєвська
Миколаїв

понеділок, 2 вересня 2013 р.

Серпень (Сум утік...)

Сум утік, його нема,
за вікном дощу струна
обриває тишу літа
і виспівує трембітно
квітів трепетна юрма…

Вікна осені й дощу
я відкрию і прощу
мовчазну спекотність раю,
днів минулих не шукаю,
просто слухаю й мовчу….

Сум утік, його нема,
а струна луна й луна,
підбираю швидко ноти,
бо слова вже без турботи
вересень на них кида...

31.08.2013

середу, 14 серпня 2013 р.

Спас


Зарево раннє,
День прозапас,
Викотить яблуко
Сонечко враз.

Куполів райдуга,
Мед і хрести,
Золотом стелиться
Шлях до води.

Поле в букеті
Спасом бринить
Холод на злеті,
Час відпочить….

14. 08.2013


вівторок, 6 серпня 2013 р.

Наївна

Люблю тебе, та ще не знаю, хто ти,
якими розглядатимеш очима,
чекатиму, як сядеш десь навпроти
і яблуко простягнеш жартівливо.

А я, сама наївність, посміхнуся,
закохано подякую, бо змії
чоловікам являтися не сміють…

02.08.2013

неділю, 28 липня 2013 р.

четвер, 18 липня 2013 р.

То ж до води!

Вже спрагу у житті не раз я мала-
Та тільки горде "Я" -не смій - казало! -
Терпи!стань над добробутом для себе
Якщо ж є доступ до води- усе ж іди!
Терпець занадто нас зашліфував!!!

То ж до води!
Повзком чи кроком -
Кому яка до нас морока -
Як сам не дойдеш - пропади,
А зможеш -інших проведи -
Забуть намову Заратустри,
І Ніцше стадії пройди -
На третій вже ти. Уяви,
Зумій себе туди підняти!..

Це так важливо - сам не пий -
Та інших напоїть зумій -
Стань над добробутом для себе.
У людях є таких потреба!!!

суботу, 22 червня 2013 р.

Помни меня

я ушел без страха
лишь махнул рукой
попрошу у бога
только встречи с тобой
и однажды утром
на рассвете вдруг
мы пойдем дорогой
мой сердечный друг

помни меня помни меня
если жизнь улыбается
это я это я

иногда на рассвете
захожу к тебе
вспоминаешь обо мне
как прошедшем сне
только я уже ангел
я у бога просил
прикрываю тебя
всею силою крыл

помни меня помни меня
если горе не горе
значит рядом был я

taniamilewska


неділю, 9 червня 2013 р.

тайны друг…

Черный кофе
тайны друг
без сомненья
я  за чашку
лишь возьмусь
отрезвленья…

рассыпаю нежно вдруг
кромки слов
я себя ламаю вслух
громких слов
не жалею
не ищу
утешенья
расцветают дивных снов
исполненья

кофе чашка на столе
тихий вечер
нагадаю в тишине
нашу встречу
нет ни речи
ни минут
ожиданья
все бывает в свой
 черед
до свиданья….

черный кофе
тайны  друг…

неділю, 2 червня 2013 р.

Недонкіхот

В мені убили дон кіхота 
Тетяна Мілєвська
Нема дон кіхота
і хай -
чи то треба:
в епоху зневіри
летіти у небо,
кричати, гукати
ау - і до кого?
ти тут, дурисвіте,
у світі німого
"не чую – не бачу",
"не знаю-мовчу"...

І,хоч маю крила,
скажу - 
н-е л-е-ч-у,
ланцюг дам у руки,
команда - "на цеп" -
і я вже у будці:
у крові совдеп;
наказ - і у руки 
перо_автомат,
зміню виховання
на вибраний мат

Знайду вітрячок,
і для всіх 
напоказ,
як треба – зруйную,
а ні, то намаз,
не треба -
молитву
і віра в Христа;
накажуть,
і знову - гаразд -
я німа:
не знаю-не бачу,
не чую...

Вертеп:
у голови нині
вселився
совдеп...

02.06.2013

суботу, 18 травня 2013 р.

Дощ (Рядки, пунктири, просто коми...)


http://maysterni.com/publication.php?id=90893
Рядки, пунктири, просто коми, 
три крапки, добре вже знайомі,
і над усим - небесна гладь,
легенько доторкнись і гладь,
ласкай веселку росянисту,
торкайся обрію;іскристі
примружить очі і вмліває,
у спеці сил уже немає..

Зіжми і витисни хмарину,
а потім простели ряднину,
вклади утомлену на ніч
під спалах свіч,
і віч-на-віч…


майже замовляння:) 17.05.2013

taniamilewska

суботу, 4 травня 2013 р.

*** (Шукаю...)

Шукаю поміж «я» й «мене нема»
загублені миттєвості й слова,
і дико зрозуміло – я – німа -
із кінострічок давніх сінема.

"Крик"( перша назва "Відчай") - робота 29-річного Едварда Мунка

пʼятницю, 3 травня 2013 р.

А що таке - людина?


                                                  (Далі)
А що таке - людина?
Неповторність? 
Земна краса?
Чи вічності туман...
Так мало квітне, 
Рідко мило-вдало,
Сама себе вганяючи в печаль.

А ще тривоги - чом би -
Мимоволі,
Бо вся живе у пошуках
Недолі
 Хтось думає...

Можливо, -
Життя лиш зрідка
Вічне слави диво.

Хто зрозумів, у відчаї - ривок -
Та хто ж тоді: людина чи пророк?
Христом? З хрестом? Чи матір`ю Його...

Життям лети.
Хай здивування крихти,

Ще радості і страху
 Підневілля

Творці свавільні...
А потім вічність:
Тихе миле ехо
Лиш на портретах.
Та ми вже далеко...

taniamilewska

неділю, 28 квітня 2013 р.

У рядках, у сторінках, у книжках...

У рядках, у сторінках, у книжках...
В небі місяць яскравим горішком,
А у мене кімната і стіни,
Та ще лампа і запахи тіней.

Упіймаю, схоплю, розтривожу
Найдавнішу утомлену ношу,
Оживлю на хвилину думками
Й відпущу у політ вітряками…




25/04/2013

taniamiewska


вівторок, 9 квітня 2013 р.

Анна Ахматова "Поет" (переклад)


Велика б, здавалось, робота,
Життя безтурботне таке,
Підслухати в музики ноту
І легко сказати – моє.

Чиєсь світле й радісне скерцо,
В якісь приховати рядки,
Й присягу давати, що серце
На нивах у муках гірких.

А потім підслухати в лісу,
 У сосен, таких мовчазних,
Допоки, мов з диму завіса,
Туман налягає на них.

І зліва беру я, і  справа,
Не бачу провини у тім,
Що трохи беру у життя я,
І все, що у німбі нічнім.

taniamilewska


оригінал
Подумаешь, тоже работа, - 
Беспечное это житье: 
Подслушать у музыки что-то 
И выдать шутя за свое. 

И чье-то веселое скерцо 
В какие-то строки вложив, 
Поклясться, что бедное сердце
Так стонет средь блещущих нив. Так 

А после подслушать у леса, 
У сосен, молчальниц на вид, 
Пока дымовая завеса 
Тумана повсюду стоит. 

Налево беру и направо, 
И даже, без чувства вины, 
Немного у жизни лукавой, 
И все - у ночной тишины.