Матіола

Забуті печалі
стривожені ноти
сьогодні примчали
і сіли навпроти
призвали на допит
кололи думками
саджали на лаву
в уламках іржавих
злинялого кольору
спогади слали
у темряві нявок
на мене пускали

чекали прокльону
зневіри і болю
та я не при силі
в могилу на схилі
думки і тривоги
як кулі злобливі
вкидати недолю
мов суп в недосолі

не з ними я в тиші
не чую не бачу
і ноти до мене
летіли незрячі
а я їх не чула
до звуків ледача

секундні розпуки
тих звуків не горе
в думках без понуки
цвіте матіола

25.01.2012

автора не знаю


ПОНУКА, и, жін.

1. Те саме, що понукання. Коники легко біжать без понуки, а сани тільки шелестять по втертій дорозі...(Володимир Гжицький, У світ.., 1960, 83).

2. Поштовх до дії; спонукання.

Тичині (До Дня Народження)

Скорботна мати… така… була
твоя матуся й твоя земля.
Якщо зібрати докупи біль,-
крізь руки сипле постійно сіль.

Суворий батько – не він біда:
злиденні муки, немов ріка!
Неначе круки обсіли рай,
та Божа іскра в тобі згадай!

Тобі б співати святі пісні,
та вже кларнети, мов навісні,
гукали «Небо…» - сміявся ти –
хіба то пісня. Хіба… Та сни
тобі вже слали свої листи…

А ти не думав, що знак – могила -
в тобі поета не відпустила?...
Співати слово нове про милу,
живильне слово про Україну?

Скорботна мати, мов край могили…
нових кларнетів потрібна сила!

23.01.2012
могила - на могилі Глібова вчив нотам і церковному співу,
"Небо..." - перший вірш, який сам не сприймав серйозно.

:Життя як є...

Світ. Який він...
Ні. Дівчинка не задавала собі цього питання. 
Він - прекрасний! 
Він неймовірний, ласкавий, добрий. 
У ньому все живе і думає.
У ньому всім добре, тепло, холодно...
чи боляче.
- Ой, деревце біднесеньке, зламали тебе? - шепотіла вона до акації,
тоненької , з першими весняними листочками,
- не бійся, я тебе порятую, - виймала з волосся стрічку,
піднімала деревце-стебельце, ніжно обплітала,
говорячи якісь примовляння.
Дівчина щиро вірила - деревце ожило - і йшла далі,
на ходу складаючи вірші. 
Вона не знала, що складає вірші,
інколи це були розмови з другом,
ні не уявним, а людиною, з якою їй хотілось поговорити. 
Та гарно розмовляти вона вміла тільки з деревами та квітами.
Вона їх розуміла, вони розуміли її... 
Так розумів квіти і дерева її тато, 
який назбирував польові ніжності для мами, 
щоб кожного вечора принести їй букетик і сказати:
-Клавуся!Я тебе любу!
Саме любу, а не люблю. 
А мама байдуже кидала той букетик у вікно дев`ятого поверху: 
-Знову паліччя наніс.

З юності не любила букетів. 
Квіти їй боліли ранами стебел. 
-Чому? -думала вона не раз... 
Чому я не люблю букети...

Немає шалу у зими

Немає шалу у зими,

простенькі нині шле листи,

пергамент тихо шелестить

у адресанта під ногами

не злими, тихими рядками…

15.01.2013

Рентгенограма: Ранковий чай

Рентгенограма: Ранковий чай: Ранковий чай – єдина терапія, Коли ти в цьому просторі один, Минула ніч, мов дорога повія, Дала тобі лиш декілька годин. І ранок знов б...

Нынче одна

Нынче одна, за стенами
жалобный слышу вой,
ветер проснулся, венами
холод идет густой…
На расстоянии плачется,
просится в дом пустить,
только у ветра в памяти
столько домов частит…

04.02.2013

Был вечер тих

Был вечер тих,

Лампадно светел,

Легко шептал

Мне что-то ветер,

Но голос слаб,

Его не слышу,

До февраля

Совсем не дышит !

Он заболел,

Печально тих,

Под крышей лежа,

Слагает стих…
03.01.2013.

А не любимых не бывает

А  не любимых не бывает,
Об этом просто забывают,
Возможно, кто-то в дверь не ту,
Вошел и изменил судьбу.

Зашел -  ошибка, совпаденье,
Но как сказать, что невезенье,
Что я не тут, что я не тот,
Обманом  жизнь двоих ведет

Ты хочешь в жизни перемен?
Тогда уверен будь и смел,
Свои развязывая руки,
Надежду даришь и подруге.

Ведь не любимых не бывает,
Как часто в жизни забываем...
02.01.2012