"зорі плакати не вміють"

неправда,
все на світі
плаче,
хто при удачі, і хто
ледачо
її чекає від ранку 
світу,
теплом зігріті

щасливці долі…
і поневолі,
ті що в неволі.
не треба звіту,
про рамки світу,
дитя планети,
простий й в щербеті,
на вибір долі,
на щастя-горе -
життя сваволю…
живе ж ледачо
щасливий мачо
і плаче, плаче -
нема удачі,
і я ось плачу?
мабуть, щаслива,
сиджу і рими
складаю в фрази,
хтось прочитає-
така відраза,
хіба поетка
та русокоса,
вже ж бігла
боса,
холоднороса,
і знову просо
своє між перли…

невжн не стерли?..

лишилась фраза
свою Говерлу
знайти відразу
дано лиш Богу,
проста людина
шука щоднини,
і тільки потім
почуєш «знаю»,
та відлітає…