Кохання ночі

Парасольку ніч розкрила,
Посміхнулася щасливо,
Хто мене кохати буде?
Щезнув день. Йому не люба
Темряви краса космічна.
Засміялася, бо звично
Скілкись там уже віків
Все ганяється за ним.
Ради світлого коханця

Парасольку вкрала в танці
У нічного чародія.
І тепер щосили діє,
Вже ввімкнула ясні зорі,
Пригостила вихром море,
Тільки день тікає й вабить.
Чим ми можемо зарадить?
Він не зрадив, він не клявся,
Просто раз колись, зізнався
Весь світанок, ранок, день
Вдох були. Чому? Причини
Не відомі йому й нині.
Тільки спогад, що вночі
Не одні блищать сичі….
23.09. 2012/ taniamiewska