Я вас забувала…

Я вас забувала… і вдруге, і втретє.
У тиші кімнати в уявнім портреті
Зникали всі рисочки, ямки… А очі
Я просто не бачила. Кожної ночі
Я вас забувала малюнком бароко,
Ви зникли нарешті... Здавались пророком,
А нині в уяві лиш пляма далека:
На серці ні холоду вже і ні спеки.

10.10.2014

Тетяна Мілєвська

Місто дихає... (Миколаїв)

Місто дихає безлисто,
Місту тісно у намисті
Із доріг, парканів, ринків,
Місто думає про ринви
Повні теплої води.

А на колі, на Садовім,
Знову квітів буде море.

04/10/2014

Украина

усе на пси

неси себе

неси

у жертву

безголовому

усюди

бо він не

спить

бо він

в думках

тремтить

не буду

може буду

знов не буду

із тисячі

один

до діла каже

та міцно

безголів`я

розум в`яже

ховає

в панихидному

кліше -

хіба

невже

не треба

я не знаю...
а ми вітаєм
і ура лиш знаєм

усе на пси

котрі

уже рази

разить мене

разить мене

разить

в якому році

на яку таку

п`яту

я наступила

і мою мету

метуть

сніги

століттями

метуть...

і де ж та

путь

мій  шлях

без тихих           

пут

і  знов
зіллють
мій відчай і одвагу
і без присяги
на Біблію
не дивлячись
в престол

ні
ти хохол
народе мій
хохол

Серпень

Правічний степ викохує осот,

Римує дощ на сходах. Базиліком

Безликий аромат прямує до вікна.

І тільки чорноброві квіти звіту

Тихесенько чекають... Лихо-літо

Жнива несе й обжинки…А на сході

Дощі й дощі… Та  граду вже -  нема.

27.07.2014 

Несусід

Загубилася доля солдата
Між сторінками сколотих днів,
І неначе вони ж колінчаті,
А лещатами вгризлись із снів
Дідуся, що колись в цьому ж краї
Захищав для відродження степ,
І лелеки такі ж, аж до болю!..

Тільки ворог новітній на злет

Підіймається й падає градом,
Він не був, це ми знаємо,братом,
Та сусіда- ми думали - все ж...

13.07.2014

Мій сад(Миколаїв)

Миколаєву 

Мій сад -
середмістя -
тихо!
Не дихай, не дмухай:
лихо
росою на листя
стиха,
неначе воно
й не вихор, -
простенька й уїдлива
пиха
прокинеться
й диха, диха,
а потім із жмуток
вістря -
і падає тихо
листя,
не хоче, та мусить!
Після
лишає лиш плід
причалом,
зернина у нім
начало…
І дихає садом місто -
не тісно, не пісно,
не злісно.

04.07.2014.01.07

Відцвіли бузина і акація

Відцвіли бузина і акація,
Вже травнева пора на вакації
Відпливає у трепетну даль,

Понад Бугом поснули трави,
Бо немає у півдня права
На ранкову,з дощу, вуаль...

24/05/2014

Україна

Принижено
Схиляю руки й тіло:
Заділо – не за діло, а за тіло,
За серця ритм вчепилося й байдуже
Примушує не тьохкати, а тужить…

Недужа я,
Півроку як вагітна,
На противагу всім рокам бездітним
Вслухаюся у себе і радію:
Життям лелію, я життям лелію!

***
Червневим днем народиться дитина -
Чекать не сила…

06.05.2014

Пам`ятник Сагайдачному

І знов похід... Стояв - навІки,
Так думав сам, та, бачте, зась,
Зірвали знов в дорогу, вІки
Прикрив від сорому: хто знав,
Що тихо правнуки покинуть
Напризволяще. І Кафа
Тепер не знає: чи чужа вже?
Ачи усе-таки своя...

немає українець слова

немає українець слова,
воно - полова.

не чує він свого сусіда,
чужі то біди.

забув, що брат хорує дуже,
йому байдуже.

йому до неньки лиш по гроші,
тоді й хороша.

у нього друг лише на час,
собі в гаразд.

taniamilewska
24/04/2014. 02/11

А Україна чи існує

А Україна чи існує,
Вона щодень і ніч усує
Сама собі доводить - ні!
Оці пісні її сумні,
Народжені старим порогом,
Новий уже зовсім небога,
Котрий порогів тих не знав,
Кричить - я українця стан!
Найукраїнськіший на світі,
А Київ більше не столиця,
Він виглядає блідолицьо,
А Запоріжжя? Русаки! -
Кричать новітні козаки
Не із козацької столиці,
Бо козаки в сиру землицю
За родом рід, за родом рід
Століття в темряву. А зліт
Можливий лиш тоді Вкраїні,
Коли у нас столиця Київ,
А козаки - уся країна -
Найукраїнськіша родина!

23.04.2014.23.00
#Tania Milewska

Весна

Відповідь Талі

Я не чекаю милості від Бога.
І в Судний День - пекучий час благань 

Тала Мілевська

Я не чекаю,
Милостей не хочу,
Бо знаю точно,
Що в рівчак не збочу,
Не попрошусь у лігово
До звіра,
Та, попри все,
В мені живе
ЗНЕВІРА:
Не вірю більше партіям -
Не лЮдям! -
Бо в Україні
Тільки СИЛА ЛЮТІ -
Єдина сила!
І коли забуті
Ми раптом будемо,
То ЛЮТЬ і є надія,
Що УКРАЇНА ми,
Не лапа з медом звіра.

16.03.2014
#TaniaMilewska

Весна

Розпанахується душа
І каштанами утіша:
Ось розквітне щемливо біле
 І накриє тендітне тіло,
Заховається в ароматі
НОве свято ура-крилате.

12.03.2014

Диво

Набридло: морем
на варті горя
дзвенять доспіхи -
межа утіхи
в камзолі дише…

А Кримом тиша
торка узвишшя:
позолотішав
край неба - диво
заходить тихо
і несміливо…

11.03.2014
#TaniaMilewska

Крим

Борімося - поборемо

Борітеся - поборете... Т.Шевченко Домовчались-дослухались До самого краю... Чого люди чекаєте? Що вас не впізнають, Що сховаєте обличчя Від сорому тихо? І в кімнаті вже без нету ВідсИдите лихо? Не чекайте: не вийде! Чужа воля в хаті Нам розкаже чи сидіти, Чи стіни ламати! 08.03.2014 #TaniaMilewska

Києву

Не розчаруюся в тобі,
Бо ти і є моя Європа,
І хто мені тут скаже проти,
Той не вслухався в жодну ноту,
Яку Михайлівська дзвіниця
Нам посилала...Ти - десниця!
Ти відчай наш і наша віра,
Натхнення, гордість, і свобода!

Тобі із нами теж роботи -
Банкрутство так давно душі
Народу рідного торкнулось,
Що ледве вже і не забулось,
Як ти ще сотню літ тому
Збирав народ свій на майдані.

Та ні! - традиції не давні! -
Вони ж бо вічні,там де Кий
На схилах долю сіяв щиро
В братерстві й рівності уміло.

І хто не знає, що жила
Європа давня тут, у нас,
Ії повернемо. Вже час
Вольнолюбивому народу
Свою приховану свободу
Піднять над берегом Дніпра:
Ти тут Європа! Ти - жила
У генах київського люду,
А це і схочеш - не забудеш!..

11/02/ Tania Milewska

Напередодні (2) (Над Києвом спалахує весна...)

Напередодні (2)

Над Києвом спалахує весна,

Її сховати більше неможливо -

І вже ота із душ претепла злива

Застрибує в каштанові дива

Вона не навісна і не пісна.

Натягнена у лютому струна

Не розрірвалась - заспівала дзвінко,

Хоч крізь красу вчуваю - гірко....гірко...

23.08. #TaniaMilewska 2014

Напередодні

Напередодні 

Не все минуле й пережите
У залікову занесу,
Вже вкотре березень зустріти
Не означає у весну
Ввійти із проліском й тюльпаном:
Отож, тихенько графоманю,
Пишу рядочки, наче сію,
Навряд чи я коли прозрію:
Бо не бажаю. Прозрівати
У нашім краї - стати таттю,
Брехати, голову схиляти,
Й своє забути, проклясти,
І гніт отой щодня нести...

Отож, у березень ввійду,
Якщо дозволять. Пересуду
Минулому робить не буду,
А просто трішечки фіранки
Ще в лютому останнім ранком
Ледь привідкрию. Вишні квіти
Хай теж побачать трохи світу

08.02.2014
#Tania Milewska

Що робити ;(

Замкнуто душу
 мою,
Більше не вірю –
 стою
І  на каміння дивлюсь…

Зникли і сльози,
 і сміх,
Знову розірваний
міх
Сам зашиваю, та діри
Дуже великі.
Не в міру теє  каміння.
Одначе,
Вже назбиралось…
Ледаче
Я поглядаю
на міх:
Шити ті діри?.. Не зміг!

Знову каміння кидАю!
Жаль, не туди потрапляю…

#TaniaMilewska #поезія 

*** ( Згадуючи Василя Симоненка)

Задивляюсь у твої зіниці
Перехожим на своїй землі,
І вбачаю маму у світлиці
У туманно-золотій імлі.

Обіймаю крилами планету, -
Заглядаю у своє вікно -
І кажу знов синові – не треба -
Вже до нас  все сказано  було:

Є в коханні будні, є і свята,
І трояндами вино палахкотить
Тільки там, де крила розпускати
Вчила мати, відпускаючи у світ

08.01.2014

#TaniaMilewska #поезія

Із Різдвом Христовим!

Із Різдвом Христовим!

Щоб вам щастя квітло

Вінком калиновим,

Щоб над вашим домом

Слава панувала,

А під мирним дахом-

Любов розквітала!!!

РАДІЙТЕ ЖИТТЮ!

РАДІЙТЕ  ЖИТТЮ!!!!!!!!!!!!!!!

Мій Клон (про Коня)

Кляну клона свого Коня,
Що підміни колись не помітила:
Наче зовні і внутрішнє "я"
Співпадає, та думи озонні
Не для клонового осоння...

Заглядаю у спогади - духу
Він не мав ні на грам і дмухав
На погоду сонячну й сіно,
І на небо пресиньо-синє.
Він на хмарах ніколи не линув,
Він і риссю ніколи не мчав,
Лише тільки стояв і мовчав.

Я міняю клона на муки,
На хвилини щастя й розпуки,
І на сльози його міняю,
Тільки відчаю я не маю

Кляну клона свого коня...

03.01. 2014
#TaniaMilewska #поезія #поэзия

З НОВИМ РОКОМ!!!