Анна Ахматова "Поет" (переклад)

Велика б, здавалось, робота,

Життя безтурботне таке,

Підслухати в музики ноту

І легко сказати – моє.

Чиєсь світле й радісне скерцо,

В якісь приховати рядки,

Й присягу давати, що серце

На нивах у муках гірких.

А потім підслухати в лісу,

 У сосен, таких мовчазних,

Допоки, мов з диму завіса,

Туман налягає на них.

І зліва беру я, і  справа,

Не бачу провини у тім,

Що трохи беру у життя я,

І все, що у німбі нічнім.

taniamilewska

оригінал

Подумаешь, тоже работа, - 

Беспечное это житье: 

Подслушать у музыки что-то 

И выдать шутя за свое. 

И чье-то веселое скерцо 

В какие-то строки вложив, 

Поклясться, что бедное сердце

Так стонет средь блещущих нив. Так 

А после подслушать у леса, 

У сосен, молчальниц на вид, 

Пока дымовая завеса 

Тумана повсюду стоит. 

Налево беру и направо, 

И даже, без чувства вины, 

Немного у жизни лукавой, 

И все - у ночной тишины.