Миколаїв на Спаса

http://gazzete.mk.ua/archives/1690.html

Всі постійно мені говорять: «Ми тебе обожнюємо,ти особливий». Інколи я вірю і в неповторність, і в те, що з роками молодшаю навіть…

Бувають, правда, хвилини розчарування.Як от взимку, коли про мене всі забувають… Скільки не прошу топити краще, сніг прибрати — вік же…  Буває і в літню спеку… Ніхто води не піднесе… Буває…

Та все це минає, а душа  моя зберігає теплі спогади про радісні зустрічі . Свято!

Ні-ні! Не тільки свята. Але, що гріха таїти: я сам себе люблю в свято будь-коли.І тоді зникає зимова депресія чи літня спекотна туга.  В такі дні я оживаю і з задоволенням мандрую .

На Спаса все починається з церкви. Ви запитаєте — з якої?  Я поважаю всі. Такий вже вдався. У мене багато друзів.То чи маю право їх не поважати?  То ж  просто з ЦЕРКВИ.

Сьогодні я вдихаю пахощі васильків, лаванди, куштую соковиті, власноруч вирощені яблука та мед, притискаю до грудей чорнобривці. Ой, ті чорнобривці, якби не вони, сумно було б, спека. А вони сонечками поглядають на мене. Південні сонечка…

Радісну урочистість із церкви я несу туди, де сходяться всі настроєві дороги — на Радянську! Довго я нервувався, все питав, чому, нащо «Радянська»? А тепер заспокоївся.  Мо, там радились про щось?  Там і зараз «радяться»: зайти до кав`ярні чи спуститися до ріки, пробігтися магазинами?!  Тому рухаються весело і увсебіч: не ходить моєю улюбленою вулицею транспорт, не додумались поки…

Ось і подумав: а куди б його податися. І тут побачив яблука у звичайному сільському тазику,та й завернув на гостину.Прохолодно, затишно, господарі гостинні, страви смачні.

Трохи перепочив та й знову помандрував: до мене їдуть, зі мною чекають зустрічі, бо я — Миколаїв — південний, як кажуть, обласний. Трохи гордовитий( так каже львівський брат Миколаїв ) , але від того я не менш щирий.

•