Струни слухались Страдіварі,
Хоч так довго його чекали,
Сохло дерево, форма, лак...
Прийде час,
Майстер візьме в руки,
Затанцює щаслива мука,
Шал охопить єство! Розлука...
Мудро сховано ніжну тугу,
Скрипку віддано у подруги:
Інший, їй невідомий митець,
Він життя у звучанні творець!
А вона божеством для нього!
Ах, щаслива у них дорога...
23.06.2012.
Немає коментарів:
Дописати коментар