вже бузок прив`яв,
зачаровані, мов діти,
погляд сам на сам.
сонця лагідність турбує
руки і серця,
може, це усе богиня ,
Ладо і весна?
витинання поля маків;
небо й очі - синь:
грози прийдуть,
будуть сльози -
барвінковий вир.
у нахмареність
тривожно
заглядає ніч
буде юно і бентежно
місяць гнати пріч,
фетром чоло приховає -
любощів сповна!
лине дзвінко у коханні
ніченька земна
02.05.2012
taniamilewska
Немає коментарів:
Дописати коментар