Наївна

Люблю тебе, та ще не знаю, хто ти,
якими розглядатимеш очима,
чекатиму, як сядеш десь навпроти
і яблуко простягнеш жартівливо.

А я, сама наївність, посміхнуся,
закохано подякую, бо змії
чоловікам являтися не сміють…

02.08.2013

Дощ (Рядки, пунктири, просто коми...)

http://maysterni.com/publication.php?id=90893

Рядки, пунктири, просто коми, 

три крапки, добре вже знайомі,

і над усим - небесна гладь,

легенько доторкнись і гладь,

ласкай веселку росянисту,

торкайся обрію;іскристі

примружить очі і вмліває,

у спеці сил уже немає..

Зіжми і витисни хмарину,

а потім простели ряднину,

вклади утомлену на ніч

під спалах свіч,

і віч-на-віч…

майже замовляння:) 17.05.2013

taniamilewska

У рядках, у сторінках, у книжках...

У рядках, у сторінках, у книжках...
В небі місяць яскравим горішком,
А у мене кімната і стіни,
Та ще лампа і запахи тіней.

Упіймаю, схоплю, розтривожу
Найдавнішу утомлену ношу,
Оживлю на хвилину думками
Й відпущу у політ вітряками…

25/04/2013

taniamiewska

Досі…

Досі….
Березневе ячання вітру,
Хижий погляд віконниць льоду,
Крихти снігу  і  - раптом літо -
Відлетіла зимова сльота…

Досі…
Березневі грудкИ без серця
Підминають під себе сонце,
Вечір гасне – малюю скерцо
Олівцем  під вікном морозним…

Досі…
Завмирає вікно-льодяник
Нахиляється ближче зовні,
Виглядає весну юначу,
Все чекає красу уповні…

23.03.2013
taniamilewska

Синій час...

Я відчинила двері в світ ілюзій:

на вікнах тіні, схилені лакузи,

шевеляться у сонячному крузі,

нашіптують рапсодію мені…  


На синьому-пресиньому на тлі

мелодію наспівують мені….



 На стінах іскри, зламане вікном,

проміння висне десь поміж склом,

танцюють тіні, шукають мить,

щоб відлетіти; а блюз горить…


На синьому-пресиньому на тлі

танцюють тіні в блюзовій імлі…


 Невміло вечір в танці завмира,

Високі ноти - не його це гра,

Рахує кроки, злету хоче вальс,

Та ніч заходить - ще синій час...


На синьому-пресиньому на тлі...


23.03.2013

Матіола

Забуті печалі
стривожені ноти
сьогодні примчали
і сіли навпроти
призвали на допит
кололи думками
саджали на лаву
в уламках іржавих
злинялого кольору
спогади слали
у темряві нявок
на мене пускали

чекали прокльону
зневіри і болю
та я не при силі
в могилу на схилі
думки і тривоги
як кулі злобливі
вкидати недолю
мов суп в недосолі

не з ними я в тиші
не чую не бачу
і ноти до мене
летіли незрячі
а я їх не чула
до звуків ледача

секундні розпуки
тих звуків не горе
в думках без понуки
цвіте матіола

25.01.2012

автора не знаю


ПОНУКА, и, жін.

1. Те саме, що понукання. Коники легко біжать без понуки, а сани тільки шелестять по втертій дорозі...(Володимир Гжицький, У світ.., 1960, 83).

2. Поштовх до дії; спонукання.

Снігова Королева (легка сатира)

Всякого роду грубість тане, немов на вогні, під впливом щоденного читання хороших книг. 

Віктор Гюго

Залюбленість у себе Вам не тисне?
Така прегарна і розумна, звісно!
А в імені уже жорстокість стужі,
Та ластівки наївні дуже-дуже...

Обманно вірять: Білосніжка тужить…
Не варто сніг нести у душі птиці,
Там холодно без Вас! Буває криця
Люстерка льодяного так збайдужить
Без Вас, прекрасна і холодна Леді…

Та що це я, рахуєте, дале́бі
Чи Ваші вже усі зірки на небі...

Ви все будуєте свої меридіани?
Для Вас слова- не істина, а сани!

Лупаєм ту скалу!
Проте, одначе…
Ви з Півночі.
Що та скала Вам значить?

Це - все життя!

Аделі Станіславській

Печаль осіння смутком обнадіяна, 
Що ти живеш. І сумніви розвіяні! 
Он сніг у блискітках лягає на плече, 
Буває й сонце. Гріє, не пече.

Холодний вітер сирістю дібров 
Тебе проймає - ти живеш. І знов 
Душа чекає зміни і весни... 

Отак по колу, бо життя не сни: 
Любов,надія, біль, передчуття, 
Поезія в тобі - це все життя.

27.11.2012

Не нудист( пародія на пародію)

А я люблю ходити голим
(Єдина правда з напівправд)
І не люблю носити одяг,
Хоч табунець і маю авт.

Валерій Хмельницький

Я не люблю ходити голим,
Це ,достеменно, точний факт,
І не люблю дешевий одяг,
Хоч в грошах я не маю фарт.

Шукаю дочку мільйонера,
Накинув оком у партнера:
Банкірська пава, справжнє чудо,
Лиш під вінець – і гроші будуть.

Та забажала підписати
Угоду шлюбну, щоби знати,
І у труну вона з грошима,
А я з обручкою, вістимо.

контекст: http://maysterni.com/publication.php?id=84383 Валерій Хмельницький

кидав і відкидав…

вітряно дихав день,
плутає ранок-ніч,
мряка хвилинних ідей
кличе мене до дій.

вітряно на душі,
розум вагань не зна,
кидає-підкида,
кидає-відкида.

вітряно дихає ніч,
тисячний чую спіч,
гра у картковий «біс!»,
падає хатка вниз...

вітер мене гойдав,
кидав і підкидав…

страусом, журавлем...
краплею чи дощем,
спогадом чи життям -
спамово- повний злам...

вітер мене гойдав,
кидав і відкидав…

Солодко...(блюз)

Холодно
Падає дощ
Сіпання площ
Холодно
Лист з підошов
В хату несу
Листя й росу
Холодно
Осінь німа
Шле аніма
Холодно
В хаті пітьма
Лиш обійма
Тишу лама
Музика
Холодно
Чай на столі
Тіні на склі
Змолото
А у дощі
Молотом
Холодно?
Все що було
Змолоду

Холодно
Падає дощ
Сіпання площ
Холодно


Чай на столі
Тіні на склі
Танго в пітьміСолодко

Суперечка

Жоржинами осінь всміхнулась в вікно,

дарує останнє у році тепло,

від щедрості сонце дозволило квіту

всі кольори райдуги взяти для цвіту.

Не жадна жоржина їх чесно ділила,

Найкращий, рожевий, для себе лишила,

Відтінки червоні і білі едваби

Поділено з друзями -осені зваби

24.09.2012

Троянда жоржині всміхнулаь: наївна,

Всі кольори Світу бувають чарівні.

Червоне і чорне - хіба не красиво?

І очі примружила ніжно й звабливо))

Щасливі (Струни слухались Страдіварі)

Струни слухались Страдіварі,

Хоч так довго його чекали,

Сохло дерево, форма, лак...

Прийде час,

Майстер візьме в руки,

Затанцює щаслива мука,

Шал охопить єство! Розлука...

Мудро сховано ніжну тугу,

Скрипку віддано у подруги:

Інший, їй невідомий митець,

Він життя у звучанні творець!

А вона божеством для нього!

Ах, щаслива у них дорога...

23.06.2012.

Жінка - це вінець природи!

Жінка - це вінець природи!

Заховалась в таємницях.

Не сира зелена глиця -

Лиш краса душі і тіла.

Заболіло - не відчула.

Обманулась - не заплаче.

І на рейс "життя-кохання"

Поспішить. Така вже вдача!