субота, 6 квітня 2013 р.

Допоки ми живемо...


ДОпоки ми живемо в cвіті,

РЕгоче нам в обличчя вітер,

МІксує штиль і бурю стильно,

ФАкір  і наймит обопільно,

СОлоний в морі, він, одначе,

ЛЯгає солодко й ледаче,

СІяти в спогадах незрячих…

ДОстоту, він поет гарячий!



понеділок, 1 квітня 2013 р.

Як гусінь виповзає квітень...

Як гусінь виповзає квітень:
Десь барви розгубив тендітні.

У сірім трепетнім чеканні
На небі хмари виснуть зрання.

Безбрунчаті дерева голі
Схиляють голови додолу.

Як гусінь квітень виповзає,
А він метелик, він це знає?

01.04.2012
taniamilewska

пʼятниця, 29 березня 2013 р.

***


У високім небі біло-біло
сміло виглядає лютий вміло.

Березень стривожено курличе,
личить чи йому таке обличчя.

Вітер спіч свій кидає на люди -
Перегуди не лякають люті…

28/03/2013
taniamilewska

субота, 23 березня 2013 р.

Досі…


Досі….
Березневе ячання вітру,
Хижий погляд віконниць льоду,
Крихти снігу  і  - раптом літо -
Відлетіла зимова сльота…

Досі…
Березневі грудкИ без серця
Підминають під себе сонце,
Вечір гасне – малюю скерцо
Олівцем  під вікном морозним…

Досі…
Завмирає вікно-льодяник
Нахиляється ближче зовні,
Виглядає весну юначу,
Все чекає красу уповні…

23.03.2013
taniamilewska

Синій час...



Я відчинила двері в світ ілюзій:

на вікнах тіні, схилені лакузи,

шевеляться у сонячному крузі,

нашіптують рапсодію мені…  


На синьому-пресиньому на тлі

мелодію наспівують мені….



 На стінах іскри, зламане вікном,

проміння висне десь поміж склом,

танцюють тіні, шукають мить,

щоб відлетіти; а блюз горить…


На синьому-пресиньому на тлі

танцюють тіні в блюзовій імлі…


 Невміло вечір в танці завмира,

Високі ноти - не його це гра,

Рахує кроки, злету хоче вальс,

Та ніч заходить - ще синій час...


На синьому-пресиньому на тлі...


23.03.2013

понеділок, 4 березня 2013 р.

А чи живі ще дон кіхоти?

В мені убили дон кіхота, він жив так довго, мав турботи,
горів, палав, переживав,так часто в щирості страждав
у позі дивної людини,і не вбачав у тім провини,
радів, що істину сказав,що хтось помітив – й запалав,
поніс проміння, передав,і поряд інші дон кіхоти
впрягались в істини турботи…

А чи живі ще дон кіхоти?

03.03.2013

неділя, 24 лютого 2013 р.

Мрії


Минає моє
 буття,
минає, летить,
а я?
Шукаю як зупинить
планетником дику 
мить?
Надіюся -  відщемить
  й дощами печаль
злетить?
Відіб`ю у зАсухи
 руки?
Нарцис не зів`яне
з понуки...
А люди згадають -
життя -
то крадена в муках
хвиля?
І тихі
Чорнобиля милі
заквилять 
у дикім безсиллі,
бо зникне вселюдське 
свавілля!
Земля заяріє
житом!
А ми не безкрилля
вбите -
Народ у любові
литий!

24.02.2012

вівторок, 19 лютого 2013 р.

Миколаїв у лютому

А в мене на носі 
усілась весна,
дзижчить і тривожить – 
така навісна.

Бажає, щоб настрій
веселий всі мали,
так я усміхнувся,
кричить, що замало.

Не хоче ні снігу, 
ні вітру; я прошу, 
ще трошечки, чуєш, -
і знову пороша…

Ридає і б`ється,
немов леопард,
коли вже, питає,
настане мій старт?

У мене на носі,
усілась весна,
кричить і ридає,
така навісна...


19.02.201

Грач вернулся! :)

понеділок, 18 лютого 2013 р.

ДОКУПИ!


Докупи, браття, докупи,
вже досить казати – не любі,
шукати причини безладдю,
ми прапора нашого гладдю,
дідами, що засланострельні,
об
`єднані іскрометно!

Докупи, брати, докупи,
не скаже ніхто – нелюбо
дивитись на південь гарячий,
на захід спокійної вдачі,
на Луг, де прапрадіди волю
шукали у Дикому Полі.

Докупи,брати  і сестри,
позаду і Січ, і версти
із голоду і біди…
Що дітям ми хочем знайти?
Як жити повинні онуки?
Достаток! Свобода! Злука!


субота, 16 лютого 2013 р.

Мишка



Мишка
А мишка давно втомилась…
Вкотре виходить з нірки,
вкотре пробігає через кімнату…
Спочатку вона гралась з господаркою у лови,
Спробуй, ану, спіймай!

Та неживий погляд втомленого обличчя
примусив мишку засумніватися:
а чи втомлена?

Не готує, не прибирає, не спить,
не дзвонить, не відповідає на дзвінки,
не плаче, не посміхається,
не дивується і не лякається…

Покинувши нірку,
почала ходити одним
маршрутом понад очі хазяйки.

Як подобалось їй
колись ласкаве наспівування жінки,
біганина кухнею і аромати...
Ах, які аромати тут колись жили!

Ще раз пробігши, не втрималась,
зійшла з доріжки і
видряпалась на крісло,
спустилась на коліна
і хоробро заглянула прямо в очі!

У душі все напружилось - і раптом…
Раптом господарка усміхнулась!
Легенько усміхнулась,
не мишка б не помітила!!!
Через деякий час підвела руку
(о, мишці здалось – вічність минула)
і  запитала – ти голодна ?
Мишка напружено дивилася  в очі!
Раптом господарка підвелась і пішла на кухню…

Вони обідали удвох за одним столом:
обтяжена сім’єю мишка і жінка,
кимось забута чи кинута -
мишка терпеливо сиділа,
хвацько сприймаючи свою потрібність і тут, і вдома…