пʼятниця, 30 листопада 2012 р.

Снігова Королева (легка сатира)


Всякого роду грубість тане, немов на вогні, під впливом щоденного читання хороших книг. 
Віктор Гюго
Залюбленість у себе Вам не тисне?
Така прегарна і розумна, звісно!
А в імені уже жорстокість стужі,
Та ластівки наївні дуже-дуже...

Обманно вірять: Білосніжка тужить…
Не варто сніг нести у душі птиці,
Там холодно без Вас! Буває криця
Люстерка льодяного так збайдужить
Без Вас, прекрасна і холодна Леді…

Та що це я, рахуєте, дале́бі
Чи Ваші вже усі зірки на небі...

Ви все будуєте свої меридіани?
Для Вас слова- не істина, а сани!

Лупаєм ту скалу!
Проте, одначе…
Ви з Півночі.
Що та скала Вам значить?


четвер, 29 листопада 2012 р.

Мене закинуло в тумани,(пісня)




Мене закинуло в тумани,
У нім живу усе життя,
А за туманами тюльпани,
А за туманами тюльпани,
Не перейшла, а раптом рани,
А раптом рани і пітьма?

Мене в тумани не просили,
Та тут  живу усе життя,
Мені б молити  сонця сили,
Мені б роси і сонцесхили,
Та я і ніч – єдине ціле,
Та ми давно єдине ціле ,
І на обох одна свіча...

Мене закинуло в тумани,
Я тут росла іще дівчам…
Та я піду, знайду тюльпани,
Вже  догорає ніч-свіча.

вівторок, 27 листопада 2012 р.

Це - все життя!

Аделі Станіславській

Печаль осіння смутком обнадіяна, 
Що ти живеш. І сумніви розвіяні! 
Он сніг у блискітках лягає на плече, 
Буває й сонце. Гріє, не пече.

Холодний вітер сирістю дібров 
Тебе проймає - ти живеш. І знов 
Душа чекає зміни і весни... 

Отак по колу, бо життя не сни: 
Любов,надія, біль, передчуття, 
Поезія в тобі - це все життя.

27.11.2012
Природа аватарка

Не нудист( пародія на пародію)


А я люблю ходити голим
(Єдина правда з напівправд)
І не люблю носити одяг,
Хоч табунець і маю авт.
Валерій Хмельницький
Я не люблю ходити голим,
Це ,достеменно, точний факт,
І не люблю дешевий одяг,
Хоч в грошах я не маю фарт.

Шукаю дочку мільйонера,
Накинув оком у партнера:
Банкірська пава, справжнє чудо,
Лиш під вінець – і гроші будуть.

Та забажала підписати
Угоду шлюбну, щоби знати,
І у труну вона з грошима,
А я з обручкою, вістимо.
контекст: http://maysterni.com/publication.php?id=84383 Валерій Хмельницький

неділя, 25 листопада 2012 р.

кидав і відкидав…

вітряно дихав день,
плутає ранок-ніч,
мряка хвилинних ідей
кличе мене до дій.

вітряно на душі,
розум вагань не зна,
кидає-підкида,
кидає-відкида.

вітряно дихає ніч,
тисячний чую спіч,
гра у картковий «біс!»,
падає хатка вниз...

вітер мене гойдав,
кидав і підкидав…

страусом, журавлем...
краплею чи дощем,
спогадом чи життям -
спамово- повний злам...

вітер мене гойдав,
кидав і відкидав…

неділя, 18 листопада 2012 р.

Солодко...(блюз)

Холодно
Падає дощ
Сіпання площ
Холодно
Лист з підошов
В хату несу
Листя й росу
Холодно
Осінь німа
Шле аніма
Холодно
В хаті пітьма
Лиш обійма
Тишу лама
Музика
Холодно
Чай на столі
Тіні на склі
Змолото
А у дощі
Молотом
Холодно?
Все що було
Змолоду

Холодно
Падає дощ
Сіпання площ
Холодно


Чай на столі
Тіні на склі
Танго в пітьміСолодко



вівторок, 13 листопада 2012 р.

не буде польоту!!!

У тебе немає
ні свята, ні пісні…
«…куди не обернусь
завіса, завіса,
роки здивувань
і обшарпаних рук,
пилюки, болота,
забутих вже мук…»

Засніжене поле,
калюжа під снігом,
ти падав обличчям,
підтримка із сміхом,
ти думаєш - боляче,
хтось, так і треба,
щоб знову у небо
лелека, лелекой…

Нога на припоні-
мотузка не ріже:
зніми і до мрії!

Та думка колише:
а, може, не треба,
а раптом болото,
під снігом,
і білим
обличчям?

Скорботно…

Зачинені двері
у душу й кімнату,
не буде польоту,
не треба вітати…

пʼятниця, 2 листопада 2012 р.

Happy Life

мій мозок дрімає, 
пітьма...
можливо, 
злегка напускна, 
мені дозволяє 
ожити, 
о, жити, як хочеться 
жити! 
в любові, не треба кохати, 
з любов`ю життя 
як свято, 
осіння обнова, весняна, 
зимова.. 
яка вже розмова, 
прийде потаємна
змова, 
нехай навіть трохи
зимова,
аби не тернова
знову.

03.11.2012

вівторок, 30 жовтня 2012 р.

Де метеликова хата? дитяче)

Куди зникають метелики
Вербові, кленові та липові?
Кого поспитати, кому пожалітися:
Одарині, Іванові чи Пилипові?
 
Олексій Ганзенко

Сьогодні я у всіх питав:

Чому метелик десь пропав?

Питав у тата і бабусі,
Вони мовчать. А я боюся,
Можливо, він забув дорогу
До полиньків біля порогу?

Матусю я просив сказати,
Ну, де метеликова хата?

А мама, думає, маля,
Сказала,від зими летять.
А я вже виріс, твердо знаю:
Домівку рідну не кидають.

Можливо, скаже хтось мені,
Ну, як метелика знайти?