Така доля не тиха вже...
Не піднімуся більше до тебе.
Та мене уже тіше те,
Що у пам'яті в мене небо:
З голубінню тебе я бачу,
Ти не думай,
Бо я не плачу!
Повсякчас у степах безкраїх
Я політ в небеса пам'ятаю,
Як єдналися у високості...
А тепер на землі я тут, просто...
листопад, 2011
Така доля не тиха вже...