пʼятниця, 10 жовтня 2014 р.

Я вас забувала…

Я вас забувала… і вдруге, і втретє.
У тиші кімнати в уявнім портреті
Зникали всі рисочки, ямки… А очі
Я просто не бачила. Кожної ночі
Я вас забувала малюнком бароко,
Ви зникли нарешті... Здавались пророком,
А нині в уяві лиш пляма далека:
На серці ні холоду вже і ні спеки.
10.10.2014
Тетяна Мілєвська

2 коментарі: