субота, 28 липня 2012 р.

Липнева ніч

Втомлені дерева тихо визирають із темряви.
Ніч сповнена печальних пахощів змертвілої трави.
Крізь зсохлі стеблинки зрідка пробивається слабкий, змучений посвист.
Чия ніжна сопілочка набирається тихої мужності? Не впізнати…
Важко пробиваються звуки крізь сіно-траву. Трінь… Дзінннь… Дззз..
Дихає жертовно небо: візьміть, спіймайте, потіштесь прохолодою моєї душевності!
Не долітає її подих, зупиняється з острахом перед планетою-кліткою,
розпеченою заручницею літнього повчально-південного – так треба…
Кому треба - важко дихає будинок, вперто очікуючи ранкової роси.
Буде… Буде... Підтримують його сусіди…
Всі вірять в ранок…

29.07.2012

Немає коментарів:

Дописати коментар